Фімоз у дітей: діагностика та лікування
Фімоз у дітей — це поширений педіатричний стан, який визначається як нездатність оголення голівки статевого члена — нездатність втягнути препуціальну шкіру позаду голівки. Наразі серед лікарів педіатрів існує деяка плутанина щодо цього стану та диференціації фізіологічного фімозу від патологічного фімозу, що призводить до частих звернень до дитячого хірурга, непотрібних втручань та навіть травматичного досвіду для дітей і батьків (1).
Фімоз чи ні: як визначити
Фімоз вже багато років залишається однією з найпоширеніших скарг, популярним приводом звернення до дитячого лікаря. Батьки завжди надмірно тривожаться та переживають через неможливість оголення голівки статевого члена у їх немовлят чи дітей старшого віку. Більшість таких випадків закінчуються насильницьким оголенням голівки статевого члена, що небезпечно з погляду утворення спайок та розвитку патологічного фімозу, або відразу хірургічним втручанням у вигляді циркумцизії (обрізання). Світові дослідження показують, що у розвинених країнах обрізання за медичними показами проводилося в 7 разів частіше, ніж очікувана частота фімозу у дітей віком до 15 років, що вказує на високий рівень непотрібних втручань (1).
Близько 96% чоловіків при народженні мають крайню плоть, яка не втягується. Це пов'язано з наявністю природних спайок та досить вузькою шкірою крайньої плоті. Це фізіологічний фімоз. Крайня плоть поступово втягується протягом різного періоду часу від народження до 18 років і більше, цьому сприяють природні процеси, зокрема ерекція та кератинізація внутрішнього епітелію (2).
У разі фізіологічного фімозу дистальна частина крайньої плоті є здоровою та надувається через обережне натягування. Звужена частина знаходиться проксимальніше препуціального кінчика. Це відрізняється від патологічного фімозу за якого легке витягування призводить до утворення конусоподібної структури з білою та фіброзною дистальною вузькою частиною.
Важливо розрізняти ці два типи фімозу, оскільки вони потребують абсолютно різного підходу до лікування. Зокрема у разі фізіологічного фімозу дитині потрібно лише спостереження та, за необхідності, консервативне лікування. Хірургічне втручання є виправданим лише при патологічному фімозі (1).
Варто підкреслити, що захворюваність на патологічний фімоз складає лише 0,4/1000 хлопчиків на рік. Це набагато менше, ніж фізіологічний фімоз. Він дуже часто спостерігається у дітей молодшого віку та покращується зі зростанням (1).
Що провокує розвиток фімозу
Фізіологічний фімоз у дитини є абсолютною нормою. У дітей крайня плоть прилягає до голівки та починає відділятися лише з часом. У разі спроб втягнути її та оголити голівку можуть відбуватися мікророзриви, інфекційні ускладнення та кровотеча. Якщо так лікувати фізіологічний фімоз, наслідки у дітей будуть включати вторинне рубцювання та з великою долею вірогідності призведуть до розвитку справжнього — патологічного фімозу (2).
Також патологічний фімоз у дітей можуть провокувати:
- погана гігієна та рецидивуючий баланіт (інфекційне запалення головки статевого члена) або постит (запалення крайньої плоті);
- цукровий діабет — високий рівень глюкози в сечі сприяє активному розмноженню бактерій;
- катетеризація (2).
Чекати чи лікувати: стадії та ускладнення фімозу
Зазвичай про необхідність лікування говорять у разі діагностування патологічного фімозу, який супроводжується:
- болем;
- подразненням шкіри;
- місцевими інфекціями;
- кровотечею;
- дизурією;
- гематурією;
- частими епізодами інфекцій сечовивідних шляхів;
- препуціальним болем;
- слабким струменем сечі або навіть затримкою сечі (2).
Фімоз може відрізнятися за ступенем тяжкості:
- 1 ступінь — повна ретракція крайньої плоті;
- 2 ступінь — часткова ретракція;
- 3 ступінь — часткова ретракція з незначним оголенням;
- 4 ступінь — неможливість висування.
Залежно від стану крайньої плоті фімоз у дитини класифікується за збільшенням тяжкості як нормальний, з тріщинами, з рубцями та облітеруючий ксеротичний баланіт (2).
Стратегія лікування у разі фімозу
У випадках препуціального зрощення батьки повинні знати, що такий стан є нормальним для віку дитини (1, 3). Варто лише потурбуватися про повсякденний догляд за статевими органами — утримувати крайню плоть та її нижню поверхню у чистоті. Для цього достатньо звичайних гігієнічних процедур — зовнішнього миття теплою водою та проведення сидячих ванн. Лікарі також можуть рекомендувати регулярне м'яке витягування крайньої плоті під час купання з дотриманням належної гігієни. Це з часом призводить до того, що крайня плоть успішно втягується за головку. Проте дуже важливо уникати примусової ретракції, оскільки це викликає біль і кровотечу, сприяє майбутнім спайкам та утворенню стриктур, які можуть призвести до патологічного фімозу (1).
Лікування фімозу у дітей також може включати використання місцевих стероїдів. Це безболісна, менш складна та більш економічна альтернатива хірургічному втручанню, що дозволяє позбутися фізіологічного фімозу (1). Механізм дії стероїдної терапії при фімозі точно не відомий, проте такі засоби справді діють та рідко викликають побічні ефекти (2).
Обрізання залишається досить популярним втручанням за наявності як фізіологічного, так і патологічного фімозу. І зазвичай воно передбачає видалення частини крайньої плоті. Проте, приймаючи рішення про таку операцію, варто згадати, що на крайній плоті розташовано багато рецепторів тонкого дотику — дуже чутливих ділянок. Ще в ній розташовані залози, які допомагають змащувати тканини та забезпечують захист від інфекції. Також в крайній плоті є клітини Лангерганса, які, згідно з результатами деяких досліджень, можуть відігравати важливу роль у стійкості проти ВІЛ-інфекції (2).
Якщо ж консервативна терапія не дає потрібного ефекту, та спостерігається патологічний фімоз у дітей, лікування може бути хірургічним. На сьогодні лікарі віддають перевагу консервативній пластичній хірургії, а не традиційному обрізанню, оскільки після неї пацієнт відновлюється швидше. Також якщо розвивається патологічний фімоз, операція у дітей має бути спрямована на краще збереження крайньої плоті та її різноманітних рухових, ерогенних та сексуальних фізіологічних функцій. І консервативна пластична хірургія добре з цим справляється (2). Проте якщо мова йде про розвиток облітеруючого ксеротичного баланіту, у такому випадку виконується лише повне обрізання (3).
Література:
2. Sukhbir Kaur Shahid. Phimosis in Children. ISRN Urol. 2012.
