Шкала Апгар: таблиця для новонароджених
Шкала Апгар — це загальноприйнята у всьому світі система балів, що призначена виключно для оцінки стану новонародженої дитини та її потреби у наданні невідкладної допомоги. У нещодавньому минулому люди безрезультатно намагалися пов'язати бали, отримані за нею, із довгостроковими результатами розвитку дитини (1). Проте така практика виявилася не успішною, оскільки основна мета оцінювання полягає зовсім в іншому.
Таблиця оцінювання за шкалою Апгар: історія та схема
Оцінка за шкалою Апгар була розроблена ще у 1952 році лікарем та анестезіологом Вірджинією Апгар. Таке оцінювання виконується виключно у певний момент — на першій та на п’ятій хвилині після появи дитини на світ (якщо ж немовля отримує оцінку менше ніж 7 балів, оцінювання проводиться повторно з 5-хвилинними інтервалами до 20 хвилин) (2). Загалом система підрахунку балів за даною шкалою є комплексним інструментом скринінгу, що дозволяє оцінити стан новонародженого малюка. Вона передбачає оцінювання дитини на основі 5 змінних характеристик:
- частоти серцевих скорочень;
- дихальних зусиль;
- м'язового тонусу;
- рефлекторної подразливості;
- кольору.
В кожній категорії дитина може отримати числовий бал від 0 до 2, що в сумі може дати максимальний бал — 10. Наприклад, у разі оцінки дихальних зусиль:
- якщо дитина не дихає, респіраторний бал дорівнює 0;
- у разі повільного, нерегулярного, слабкого чи задиханого дихання, дихальні зусилля оцінюються 1;
- сильний плач дозволяє поставити оцінку 2 (3).
Наразі, оцінювання за шкалою Апгар відбувається у поєднанні з додатковими методами діагностики, зокрема фізичною оцінкою та аналізом життєвих ознак (1).
Оцінювання за шкалою Апгар дозволяє кількісно оцінити наявність клінічних ознак неонатальної депресії, зокрема:
- ціанозу або блідості;
- брадикардії;
- пригніченої рефлекторної відповіді на стимуляцію;
- гіпотонії, апное або задишки (2).
Відтак, шкала Апгар — таблиця, що допомагає визначити стан дитини відразу після народження та відстежити її реакцію на реанімаційні заходи (у разі їх необхідності). Однак реанімація має розпочинатися ще до того, як стан новонародженого буде оцінений через 1 чи 5 хвилин після появи на світ. Тому оцінювання по Апгар не може використовуватися для визначення необхідності початкової реанімації, необхідних реанімаційних заходів та термінів їх проведення.
Однак, таке оцінювання може використовуватися для визначення необхідності проведення реанімаційних заходів. Оскільки, згідно з об'єктивними даними, дуже мало немовлят з оцінкою за шкалою Апгар нуль через 10 хвилин після народження виживають із нормальним неврологічним результатом (2).
Обмеження застосування шкали Апгар
Лікарям варто враховувати, що шкала Апгар для новонароджених має певні обмеження. Вона є відображенням фізіологічного стану малюка на конкретний момент часу та включає ряд суб'єктивних компонентів. Існує декілька факторів, що можуть впливати на результати такої оцінки, зокрема:
- седація чи анестезія породіллі;
- вроджені вади розвитку;
- термін вагітності, на якому відбулося народження;
- травми;
- варіабельність між спостерігачами.
Такі елементи оцінки, як тон чи колір шкіри, а також рефлекторна дратівливість, можуть бути суб'єктивними та залежати від фізіологічної зрілості новонародженого.
Ще на оцінку можуть вплинути зміни нормального переходу. Наприклад, більш низька початкова сатурація киснем в перші хвилини після появи на світ не вимагає негайного використання кисню. Здорові діти, які з'явилися на світ недоношеними та не мають ознак асфіксії, можуть отримати низький бал лише через незрілість. Шкала Апгар не передбачає захворюваності або смертності окремого немовляти, та не може використовуватися сама по собі для діагностики асфіксії.
Можливості застосування оцінювання за шкалою Апгар
Оцінка за шкалою Апгар — не є прогностичною ознакою та сама по собі не вказує на асфіксію чи гіпоксію під час пологів. Якщо новонароджений отримує за нею від 0 до 1 балу за 1 хвилину — це не варто вважати за прогноз несприятливих клінічних наслідків або довгострокових проблем зі здоров'ям, оскільки більшість дітей навіть із дуже низькими оцінками за 1 хвилину матимуть нормальні оцінки за 5 хвилин (3).
Але водночас оцінка новонародженого за шкалою Апгар, що залишається низькою за 5 хвилин, вже корелює зі смертністю та може свідчити про підвищений ризик розвитку церебрального паралічу. Більшість немовлят з низькими результатами такого оцінювання не розвивають церебральний параліч, але нижчі показники з часом підвищують ризик поганих неврологічних наслідків.
Якщо ж шкала Апгар показує у немовляти оцінки менше ніж п'ять за 5 хвилин, варто взяти у нього аналіз крові з артерії пуповини. А якщо оцінка залишається рівною нулю через 10 хвилин, це розглядається як вказівка на доцільність припинення реанімаційних заходів (3).
Зміни оцінки за шкалою Апгар з урахуванням реанімаційних заходів
Оцінка по шкалі Апгар, а особливо її зростання чи зниження між 1 та 5 хвилинами — це корисний показник відповіді на реанімаційні заходи. Однак варто враховувати, що оцінювання під час реанімації не є еквівалентним оцінюванню дитини, що дихає самостійно. Наразі не існує загальноприйнятого стандарту, під який може бути адаптована шкала Апгар для новонароджених, що проходять реанімацію після народження. Але значна кількість елементів, що впливають на оцінку, змінюються під час реанімації (2).
Вчені запропонували концепцію асистованого балу, вона враховує реанімаційні втручання, проте має не вивчену прогностичну надійність. Для описання таких немовлят використовується шкала Апгар, яка доповнена розширеною формою звіту. Вона також може бути актуальною у разі відстроченого перетискання пуповини (2).
Моніторинг низьких балів за шкалою Апгар - вкрай важливий для оцінювання стану немовляти на конкретний момент часу. Він є вкрай корисним для роботи реаніматологів та неонатологів. Проте результати такого оцінювання не варто екстраполювати на індивідуальні результати розвитку для немовляти (2).
Література:
