Зригування у немовлят

4 min read /
Зригування у немовлят

Зригування у немовлят визначається як потрапляння шлункового вмісту в ротову порожнину глотки. Це поширене явище, яке може виникнути абсолютно у кожної дитини, найчастіше воно є фізіологічним – не супроводжується жодними проблемами зі здоровʼям (1). Проте що робити, коли дитина зригує часто? Коли потрібно починати хвилюватися та звертатися за допомогою до лікарів? Спробуємо розібратися більш детально.

Фактори, які сприяють виникненню та посиленню зригувань

Зазвичай зригування у немовлят виникають через гастроезофагеальний рефлюкс. Цей стан дуже поширений серед дітей, віком до 1 року. Його можна також описати як природне переміщення вмісту шлунка до стравоходу чи ротової порожнини.

Гастроезофагеальний рефлюкс часто виникає в перші 1-3 місяці життя дитини та зникає сам по собі без додаткового лікування. Протягом перших 90 днів після народження такий стан спостерігається у 80% немовлят, і лише у 5% він зберігається до 1 року (2).

Найчастіше дитина зригує після годування, якщо маля дуже активно видобуває собі їжу та при швидкому ссанні отримує разом з молоком ще й повітря. Також регургітація може провокуватися:

  • порушенням техніки вигодовування;
  • порушенням режиму вигодовування;
  • невідповідністю об'єму або характеру їжі віковим особливостям чи функціональним можливостям дитини (3).

Найчастіше зригування у дітей виникають два чи більше разів на день. І більшість дослідників вважають цей стан абсолютно нормальним та навіть властивим певному етапу розвитку малюка, а не хворобою (3).

Є теорія, що часті зригування у немовляти можуть пояснюватися особливостями кислотності шлунку. У всіх дітей у віці 3 тижнів спостерігається пікова тимчасова гіперкислотність шлункового соку. З часом синтез кислоти стабілізується та кислотність знижується. Проте протягом пікового періоду сфінктер воротаря  частіше скорочується та на деякий час приймає гіпертрофований вигляд. Це і сприяє затримці чи сповільненому пересуванню їжі зі шлунка до кишківника, а отже і зригуванням.

Що робити при зригуванні у дитини?

Батькам потрібно ознайомитись з можливими причинами зригування немовлят, контролювати їх кількість та об'єм, слідкувати за технікою годування, зокрема правильністю приготування суміші чи прикладання до грудей, а також за положенням дитини як під час годування, так і після нього.

Зокрема важливу роль відіграє так звана постуральна терапія, яка також відома як лікування положенням. Вона передбачає, що немовля має знаходитись під кутом у 40-60° як під час годування, так і після нього. Батькам теж рекомендується:

  • слідкувати, аби маля не заковтувало повітря під час прийому їжі;
  • витримувати немовля «стовпчиком» - у вертикальному положенні після годування, аж допоки в неї не вийде проковтнуте повітря;
  • класти маля в ліжко під невеликим ухилом (для цього не можна використовувати подушки, лише підняти ніжки ліжка на 10-15 см). (моє зауваження - за рекомендаціями ААР сон тільки лежачи на рівній поверхні, нахил ліжка не використовують. Це важливо для профілактики синдрому раптової смерті немовлят)

Варто враховувати, що діти зі зригуванні мають продовжувати спати на рівній поверхні, лежачи на спині, адже інші пози збільшують ризик синдрому раптової дитячої смерті (2).

Інші заходи для профілактики виникнення зригування у немовлят мають включати часте годування невеликими порціями, яке не буде перевантажувати дитячий шлунок. Матері рекомендується проаналізувати своє харчування та, за необхідності, ввести до нього деякі зміни. У тяжких випадках, наприклад, якщо дитина багато зригує, для профілактики зригувань може використовуватися спеціальна антирефлюксна суміш – дітям на грудному вигодовуванні її дають у невеликій кількості перед прикладанням до грудей. Малюкам на змішаному чи штучному вигодовуванні дуже важливо харчуватися саме антирефлюксною сумішшю (3).

Антирефлюксні суміші відрізняються від звичайних більшою в'язкістю. Така консистенція пояснюється наявністю у їх складі додаткових загущувачів. Більша в'язкість допомагає суміші залишатися у шлунку – не так легко повертатися до стравоходу. Тривалість застосування такої суміші підбирається індивідуально – після досягнення стійкого терапевтичного ефекту маля, найчастіше, можна сміливо перевести на звичайну адаптовану суміш (3).

Також деякі дослідження показують, що суміші з пробіотиком можуть бути більш безпечною та водночас ефективною альтернативою згущеним сумішам. Вони сприяють регресу симптомів без несприятливих впливів на ріст або поведінку, добре переносяться дітьми та мають чимало переваг для здоров'я дитини. Також на користь можуть піти суміші з пребіотиками. Вони сприяють спорожненню шлунка, таким чином покращуючи толерантність до ентерального годування (1).

Неускладнений гастроезофагеальний рефлюкс через деякий час минає сам по собі. Цьому сприяє ціла низка факторів:

  • поступове зниження тривалості знаходження малюка у лежачому положенні;
  • зниження частоти годувань немовляти при введенні прикорму;
  • використання страв, які мають більш щільну консистенцію;
  • зростання дитини, зміни анатомо-фізіологічних особливостей (2).

Що таке патологічні зригування? Коли треба обовʼязково звернутись до лікаря?

Часті зригування можуть пояснюватися вадами розвитку дитини, а саме порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту. Їх може провокувати:

  • стеноз (патологічне звуження) стравоходу;
  • дивертикули стравоходу (випинання);
  • стеноз дванадцятипалої кишки;
  • непереносимість компонентів їжі;
  • алергічні захворювання (зокрема алергія на білок коров'ячого молока);
  • ферментопатії;
  • лактазна недостатність (зустрічається у недоношених дітей).

Досить часто зригування у немовляти виникають через патологічний гастроезофагеальний рефлюкс, вроджені аномалії стравоходу та стриктури.

Варто враховувати, що патологічні зригування можуть проявлятися комплексом червоних прапорців, серед яких:

  • прояви затримки фізичного розвитку;
  • симптоми езофагіту;
  • утруднення при вигодовуванні та/чи ковтанні;
  • поява домішок крові у зригуванні чи випорожненнях;
  • розвиток захворювань дихальних шляхів чи ЛОР-органів;
  • відмова від їжі;
  • передчасне насичення;
  • капризність та плач.

Батькам необхідно обов'язково проконсультуватися з лікарем, якщо дитина багато зригує та зригування трапляються більше 5 разів на день. При появі зригувань після кожного годування, великому обʼємі зригувань чи зниженні активності дитини необхідно викликати швидку допомогу.

Література:

  1. Flavia Indrio, Giuseppe Riezzo, Francesco Raimondi etc. Regurgitation in healthy and non healthy infants. Ital J Pediatr. 2009; 35: 39
  2. Ю.В.Березовська, О.А. Цодікова. Профілактика колік і зригування у новонароджених, ефективність дитячої суміші на козиному молоці. Дитячий лікар. 2 (75) 2021
  3. О. С. Качалова. Особливості діагностики синдрому зригування у дітей молодшого віку. Міжнародний журнал педіатрії, акушерства та гінекології. Квітень/червень 2019 р. Т.13., №2